Майстрині рукоділля з кожним роком розширюють свій досвід та поле діяльності. Крім вишивання, в’язання, плетіння з бісеру, останнім часом дуже поширилися різноманітні способи ручного шиття. Зшиванням невеликих клаптиків тканини різних форм почали виготовляти текстильні вироби з залишків тканини (печворк). Так отримують дуже гарні та теплі килимки, ковдри й подушки, деякі предмети одягу. На цьому мистецтво ручного шиття не зупиняється, а розвивається далі. Комбінуючи різні матеріали, виготовляють дуже гарні речі.
Для зручності та тривалого використання речей, пошитих з невеликих клаптиків, полотно складають у декілька шарів. Щоб тканина була міцною, в середину ковдри чи килимка вкладають щільну тканину або утеплювач, наприклад, синтепон. Тоді вироби стають об’ємними. Внутрішній шар може бути із цільної однотонної тканини, а лицьовий виконують зшиванням невеличких шматочків у стилі печворк. Все це прошивають спеціальними стібками, які утворюють малюнок.
Лицьову сторону зазвичай прикрашають спеціальними опуклими малюнками з тканини. Це також може бути вишивка чи аплікація. Пошиття речей з невеликих клаптиків різноманітними стібками і є квілтинг. В точному перекладі з англійської означає «стьобане полотно».
З’єднуючи стібками або прошиваючи декілька шарів тканини, можна отримати красиві та корисні речі. З’явився такий вид рукоділля уже давно – в часи, коли був великий дефіцит тканин і коштували вони дуже дорого. Тоді людство ще не знало ткацьких станків, а все робилося вручну. Тому кожна жінка мала навчитися використовувати з максимальною користю кожний, навіть невеликий клаптик тканини.
В Китаї на межі тисячоліть багаті самураї носили халати, виготовлені зі стьобаного полотна. А в Європі стьобаний одяг з’явився у лицарів пізніше, у XIV столітті. Зараз це захопливе хобі, яке дозволяє робити з тканин своїми руками гарні візерунки, орнаменти або навіть композиції чи картини на ковдрах та покривалах, подушках та сумочках. Так з’являються справжні витвори мистецтва.
Розрізняють три основних види рукоділля:
ручний квілтинг – всі операції майстрині виконують руками та голкою;
машинний – з’явився не так давно, набагато зручніший;
комбінований – використовується і ручне, і машинне шиття.
Машинні роботи виконуються швидше. Але справжні майстрині працюють тільки руками. Два століття тому вважалося, що ковдра, виготовлена власними руками з любов’ю, зберігає сім’ю і може вилікувати маленьку дитину, коли та хворіє.
Розпочинати створювати текстильні вироби потрібно з клаптикового шиття або печворку. Потім продумати до дрібниць, яким має бути майбутній виріб. Для втілення ідеї в життя необхідно придбати таке приладдя:
голки для ручного шиття різних розмірів або швейну машину;
ножиці або дисковий чи роликовий ніж;
різнокольорові клаптики тканини;
папір для створення ескізів та картонні шаблони;
шпильки та булавки для фіксації й з’єднання окремих клаптиків матеріалу.
Для навчання можна використати класичні орнаменти – кольорові квадратики, «бабусин сад» або «різдвяна зірка». Це найбільш поширені візерунки. Їх складають із простих квадратиків, трикутничків, ромбів або клаптиків різних форм. Голки для шиття мають бути спеціальні тонкі, з трохи загнутим кінчиком для легкого проколювання тканини.
Щоб втілити свої задуми в текстильний виріб, потрібно чітко зрозуміти, яким буде килимок чи ковдра. Вироби зазвичай мають верхній (лицьовий) шар, підкладку або утеплювач та нижній шар. Основні шари матеріалу краще брати бавовняні. Цей матеріал простий для роботи початківців. Він добре тримає форму, не ковзає. Вироби з бавовни легко доглядати. Верхній шар може бути цілим або зібраним з окремих клаптиків. Нижній шар завжди роблять тільки з цілого полотна. Підкладка може бути:
з ватину для машинного стьобання – з нього буде дуже тепла ковдра;
з вовни – її використовують для створення гарних та теплих ковдр, пледів та килимків;
із синтетичних матеріалів – поліестеру, поліаміду, синтепону, вони підходять для ручної роботи, добре проколюються голкою, а виріб буде тонким та теплим.
Потрібно пам’ятати, що чисту вовну необхідно закрити додатковим шаром тонкої тканини або марлі. Замість підкладки можна використати просто щільну тканину або наповнювач на клейовій основі, що дуже спростить роботу. Надалі для верхнього шару можна використовувати різні тканини яскравих кольорів. Але обов’язкова умова – вони повинні мати однакову фактуру. Тільки вироби з орнаментом «божевільне шиття» можуть виконуватись із клаптиків тканин різної фактури.
Самі стібки виконуються із виворітної сторони, щоб обриси не були грубими та не було видно великих проколів. Їх виконують різними способами:
прямим стібком;
стежкою по контуру виробу, іноді зі стрічкою, що допомагає створювати яскраво виражений контур малюнка;
шов у шов;
стьобана решітка – для заповнення деталей полотна з клаптиків різного розміру;
криволінійна стежка – для створення фону гарних візерунків;
пунктирна стежка – для створення різних орнаментів.
Складні орнаменти виконуються на швейній машині за допомогою вільної стежки. Перед її виконанням на тканину наносять розмітку булавками. Тканина не повинна провисати або скручуватися, це може привести до деформації візерунку. Крім стібків, верхній шар квілту можна прикрасити ручною вишивкою або аплікацією з невеликих шматочків тканини чи стрічки.
Для початківців та майстринь із досвідом у нагоді стануть готові набори інструментів. В них входять необхідні для створення квілту товари. Це стартові набори інструментів для квілтингу та печворку – кравецька лінійка, дискові або роликові ножі, набір швейних голок та інші аксесуари. Все потрібне початківцям для квілтінгу можна замовити та купити в нашому інтернет-магазині Stitch. Ціна наборів залежить від виду та розміру інструментів та їхньої кількості в наборі.